громадська діяльність

Як усе починалось... Із оголошення на своїй сторінці у ФБ про збір вишиванок для мешканців східних областей України, яку перепостили усі офіційні сайти, ЗМІ

 ... а далі ланцюгова реакція

 

А потім неочікувані інтервю від провідних каналів, 

були ще надзвичайні новини ТСН, і багато інших.. 

А хотілося просто зробити направду добру справу, підтримати мешканців у їхньому патріотичному піднесенні на визволених від російської окупації територіях...

..І як тепло приймали нас у Словянську.!!!

Після поїздки у Словянськ виникла ідея подарувати міській бібліотеці україномовні книги для дітей. Оголосили акцію "Книжкові мости єднають серця". Діти шкіл міста зібрали понад 1170 примірників україномовної дитячої літератури.

Коли отримали листа-відповідь від словянських активістів, бібліотекарів, які згоодм стали друзями- відчуття гордості за зроблену добру справу розпирали груди. Публікую в оригіналі.

... Славянск бомбили, а в библиотеку приходили посетители

Сотни жителей Ивано-Франковска сделали нам подарок

Казалось бы во время войны книги, библиотеки – это далеко второстепенно. Вы тоже так думали? Поздравляю, мы с вами попали в тот процент, которые все-таки ошибались...

Во время, когда Славянск содрогался от взрывов, многие местные жители были преданны профессиональному долгу. И представьте, библиотекари были в их числе. Когда в городе практически не было электричества, оно было в исполкоме и примыкающей к нему центральной библиотеке. Люди сходились сюда, чтобы подзарядить телефоны, обменяться переживаниями, получить поддержку и… за неимением никаких других источников информации, почитать книги, хоть как-то отвлечься от суровой реальности. Филиалы библиотеки также работали и принимали читателей в микрорайонах Химик и Артема. Там электричества не было, туда приходили просто пообщаться и взять книгу. С тех пор отношение и к библиотекам, и книгам среди многих славянцев изменилось в лучшую сторону. Поэтому и нынешнее событие воспринялось нами как-то по-новому, с особым трепетом.

Я о том, что сегодня в центральную городскую библиотеку пришла бооольшая посылка – 1170 книг! В основном художественная литература и книги по народоведению для детей и старших школьников. Яркие, красочные, в твердом переплете и на украинском языке. Работники библиотеки по-детски радовались, распаковывая очередную коробку: «Ну, надо же, Гарри Поттер, Шевченко, Незнайка, пособия по росписи пысанок, энциклопедические издания… Все то, чего здесь так давно ждали и не могли себе позволить».

Организовали сбор книг среди горожан члены «Rotaract Club’а» Ивано-Франковска, помогли с доставкой более чем увесистого груза ребята из «Rotary Club» Славянска. Это не первый их подарок городу, но от этого не менее приятный. Но главный сюрприз даже не в самих книгах. Представьте наше изумление, когда, открыв одну-вторую-третью книгу, видишь, что это не просто «куплено и отправлено», почти каждая книга ПОДПИСАНА. На одной – калиграфический почерк учителя, на второй - детские послания, скачущие вверх-вниз, на третьих – просто номера телефонов, в четвертых – совсем недетские слова поддержки...

Мы все вместе читали теплые сообщения от друзей. Читали со слезами на глазах, с комом в горле: «Дорогие славянцы, мы с вами», «Дітям Слов’янська від Івано-Франківська», «З любов’ю та найкращими побажаннями учні Івано-Франківської школи святого Василія Великого», «Дітям Слов’янська від ЗШ № 10 з любов’ю», «Ми вас любимо» та ін.

Сложив все впечатления от полученного подарка воедино, можно сказать примерно следующее:

«Дорогі, любі наші франківці, читаючи ваші послання, ми були розчулені і приємно вражені вашою відвертістю, безумовною любов’ю і братніми почуттями. Дякуємо всім і кожному, хто приклав руку до створення цього дарунку. В кожній літері, в кожному слові – ваша підтримка. Повірте, нам дуже важливо знати, що ви не зневірились і насправді знаєте, що з обох сторін України ми єдині в прагненні миру і злагоди. Ми, в Слов’янську, теж любимо вас і так само сподіваємось на найскоріше закінчення цього воєнно-збройного жахіття. Віримо, що мир до нас обов’язково повернеться і ми з вами станемо ще ріднішими і ближчими, ніж раніше. Дякуємо, що допомагаєте нам в цей скрутний для всіх нас час. Знайте, ми впевнені, що все неодмінно буде добре».

А потім "присіли на голку доброти"...

Та ні. Все почалося набагато швидше. Воно, загострене відчуття милосердя, або є, або його немає. У кожної людини своє розуміння благодійності - подати, не дивлячись у вічі прехожому прохачеві гривню-дві, іншому, шиканути- сотню-другу гривень тисяч(баксів)  на якійсь проект - і забути про подальшу його долю.... А де-кому - постійна, клопітка, налагоджена система, по крихті зібрана турбота по допомозі нужденним.